Далекий край
Мені пітьма співала про зірки,
Про дивну зустріч неба із землею,
А місяць тихо шепотів казки
Про зоряну космічну орхідею.
І дикий край, далекий і сумний,
Одкрився серцю рідним та чарівним
Він так нахабно поринав в світ мрій
І опинявся в скутій думці вільним.
О, воле, воле, - мана древніх душ,
Далеких предків еліксир надхнення -
Ти з тисячами мерла в черні круч
І з праотцями линула в смирення.
І ми - нащадки жита і небес,
Чого ж і наше серце в рай не лине,
Чом височіє в полі чорний хрест
На незалежній сонячній країні.
