Далекий край

Мені пітьма співала про зірки,

Про дивну зустріч неба із землею,

А місяць тихо шепотів казки

Про зоряну космічну орхідею.

І дикий край, далекий і сумний,

Одкрився серцю рідним та чарівним

Він так нахабно поринав в світ мрій

І опинявся в скутій думці вільним.

О, воле, воле, - мана древніх душ,

Далеких предків еліксир надхнення -

Ти з тисячами мерла в черні круч

І з праотцями линула в смирення.

І ми - нащадки жита і небес,

Чого ж і наше серце в рай не лине,

Чом височіє в полі чорний хрест

На незалежній сонячній країні.