ВІДЛУННЯ РОЖЕВОГО ЛІТА
Александр Морозов - Остановите Землю, я сойду
День у день я пірнав у світи,
Щоб тебе ненароком зустріти,
Ліг на серце осінній мотив,
Став відлунням рожевого Літа.
Відлетіли невдахи - вітри,
У далекі світанки лелечі,
Нездоланні шляхи підкорив,
Я душею розчісував вечір.
У сплетінні весняних садів,
І відлигою сивого січня,
Своє щастя знайти я хотів, -
Не сплюндроване, справжнє , довічне.
Танцювало багаття заграв,
На хустинці весільних побачень,
Повний кошик я мрій назбирав,
Все чекав поцілунків гарячих!!!
