Валився вечір на бруківку...
Валився вечір на бруківку.
Кришилась зоряна емаль.
Шукали спокою автівки,
і кидав тремоло скрипаль.
Ішли останні перехожі,
утому несли та думки,
І непомітні пальці божі
гортали планів сторінки.
Віконне тішило цвітіння
без тих неонових затій,
І відчувалось щось осіннє
в невідворотності подій.
