Ми боялись кохати… (декламація)
Аудиозапись
Ми боялись кохати, бо дуже боялися болю,
Довіряти боялись, бо гірко від розчарувань.
А коли розставались, то сердцем відчули обоє –
Що не буде прощення, собі не знайдем виправдань.
Із портрета дивилися в душу твої карі очі,
Дзеркала насміхались, і зморшками мстили роки…
Ти не знаєш, як я розмовляла з тобою щоночі,
Намагалась вгадати, які тебе люблять жінки…
Мій невиспаний ранок зміняє обідня марнота,
А за нею – вечірня густа і в’язка карамель.
Мовчання й самота – то мої на сьогодні чесноти,
Що маскуються вправно костюмами в стилі «Шанель».
Ми боялись втрачати – а втратили все найцінніше…
Ти прости мені, чуєш, те давне «І краще знайду…»
Ми не вміли кохати, бо думали – воля важніше!
Покарання знайшло – я до тебе щоденно іду…
Август 2019г.
Построчный перевод:
Мы боялись любить, потому что очень боялись боли,
Доверять боялись, потому что горько от разочарований.
А когда расставались, то сердцем почувствовали оба –
Что не будет прощения, себе не найдем оправданий.
С портрета смотрели в душу твои карие глаза,
Зеркала насмехались, и морщинами мстили года…
Ты не знаешь, как я разговаривала с тобой каждую ночь,
Пыталась угадать, какие тебя любят женщины…
Мое невыспавшееся утро сменяет обеденная суета,
А за ней – вечерняя густая и вязкая карамель.
Молчание и уединение – то мои на сегодня добродетели,
Что маскируются ловко костюмами в стиле «Шанель».
Мы боялись терять – а потеряли все самое ценное…
Ты прости мне, слышишь, то давнее " и лучше найду…»
Мы не умели любить, потому что думали – свобода важнее!
И наказание нашло меня – я к тебе ежедневно иду…
