Ти лиш люби

Життя пливе, мов бистрая ріка.

Без жалю нас на берег викидає.

Хотілось друзів -- тільки їх нема,

а ворогів самі собі шукаєм...

 

Стосунків прагнем справжніх і сім'ю,

(Все похапцем, усе нашвидкуруч!)

Кохання спраглі, мимохіть "люблю".

Ізнов не тим... Не тим, хто буде поруч.

 

Стомившись і зневірившись у всім,

з надією звертаємось до Бога.

Так, він почує... Але річ не в тім.

Ніколи щастя не руйнуй чужого!

 

Шукай своє, твори його, ліпи

допоки сил боротись вистачає.

А як нестане -- все одно люби!

І хай життя тебе не викидає.