Ти лиш люби
Життя пливе, мов бистрая ріка.
Без жалю нас на берег викидає.
Хотілось друзів -- тільки їх нема,
а ворогів самі собі шукаєм...
Стосунків прагнем справжніх і сім'ю,
(Все похапцем, усе нашвидкуруч!)
Кохання спраглі, мимохіть "люблю".
Ізнов не тим... Не тим, хто буде поруч.
Стомившись і зневірившись у всім,
з надією звертаємось до Бога.
Так, він почує... Але річ не в тім.
Ніколи щастя не руйнуй чужого!
Шукай своє, твори його, ліпи
допоки сил боротись вистачає.
А як нестане -- все одно люби!
І хай життя тебе не викидає.
