Самотність

Самотність лишати в слові, що буде більшим?

Коханий та невблаганний чи може інший?

Перетопити, переревіти - на дні відвертя,

Чи до золи дати спалити своє осердя?

Та він не душу, а руки гріє - бо так уміє,

Та він мовчання в чужому серці, яке радіє

Безглуздим будням, болючій правді як заповіту,

Але не хоче самотнім вітром в житті летіти.

Чи є та доля? Чи більша воля за все на світі?

Його кохати? Його забути і далі жити?

Він обіцянка, примарне щастя яке вмирає

Коли його навіки серце знов вибирає.

Тулися болем, моя самотність в міцних обіймах,

Тепер в мені тебе найбільше і ти всесильна.

Малюй планети, молись руїні і втримай небо,

Бо без любові ріка - пустеля, а я без себе...