Самотність
Самотність лишати в слові, що буде більшим?
Коханий та невблаганний чи може інший?
Перетопити, переревіти - на дні відвертя,
Чи до золи дати спалити своє осердя?
Та він не душу, а руки гріє - бо так уміє,
Та він мовчання в чужому серці, яке радіє
Безглуздим будням, болючій правді як заповіту,
Але не хоче самотнім вітром в житті летіти.
Чи є та доля? Чи більша воля за все на світі?
Його кохати? Його забути і далі жити?
Він обіцянка, примарне щастя яке вмирає
Коли його навіки серце знов вибирає.
Тулися болем, моя самотність в міцних обіймах,
Тепер в мені тебе найбільше і ти всесильна.
Малюй планети, молись руїні і втримай небо,
Бо без любові ріка - пустеля, а я без себе...
