СНИ ВИХОРОМ В БЕЗОДНЮ…(присв.ДАЧ)
Безсоння стрімко ввірвалося в життя,
Сни вихором в безодню відлетіли…
Назад нема вже долі вороття,
А вже і скроні трохи посивіли.
Володар-Місяць висне над вікном
І вітер гілку, граючись, ламає…
Пишу вірші, при свічці, за столом.
Спів солов`я лиш тишу розриває.
Та то не спів - душа моя бринить,
То її струни грають жалісливо!..
А серце тужить ,мліє та болить
І по щоці сльоза біжить зрадливо.
Пригадую очей твоїх тепло -
Сяючий погляд не забудь ніколи…
Усе пройшло. Кохання віджило,
Всі стали фарби сірими навколо…
Та інколи у мріях я гублюсь
І поринаю в те…своє минуле ,
Де я від щастя плачу та сміюсь…
Все скінчено…та Пам`ять не забула.
Вона жива! Вона все пам`ята-
Ті світлі дні і вечори щасливі,
Та час сплива, так швидко проліта.
Летять ті мріії ,мов хмаринки сиві…
Безсоння не дає спочить думкам
І сна ні вдень ,а ні вночі немає,
Лише Надія дарує силу нам
Та іскра…що в душі іще палає…
30.07.2019р.
