СНИ ВИХОРОМ В БЕЗОДНЮ…(присв.ДАЧ)

Безсоння стрімко ввірвалося в життя,

Сни вихором в безодню відлетіли…

Назад нема вже долі вороття,

А вже і скроні трохи посивіли.

Володар-Місяць висне над вікном

І вітер гілку, граючись, ламає…

Пишу вірші, при свічці, за столом.

Спів солов`я лиш тишу розриває.

 

Та то не спів - душа моя бринить,

То її струни грають жалісливо!..

А серце тужить ,мліє та болить

І по щоці сльоза біжить зрадливо.

Пригадую очей твоїх тепло -

Сяючий погляд не забудь ніколи…

Усе пройшло. Кохання віджило,

Всі стали фарби сірими навколо…

 

Та інколи у мріях я гублюсь

І поринаю в те…своє минуле ,

Де я від щастя плачу та сміюсь…

Все скінчено…та Пам`ять не забула.

Вона жива! Вона все пам`ята-

Ті світлі дні і вечори щасливі,

Та час сплива, так швидко проліта.

Летять ті мріії ,мов хмаринки сиві…

 

Безсоння не дає спочить думкам

І сна ні вдень ,а ні вночі немає,

Лише Надія дарує силу нам

Та іскра…що в душі іще палає…

 

30.07.2019р.