МАЛЬВОЮ
Одного дня – мені не стане потреби
нi чути голос твій, ні бачити очі
І того дня – я дістануся неба,
і до землі повернутись не схочу.
А небо, небо – безмежний простір,
в нім – зорі, зорі – ліхтарики мрії,
Шляхи осяють і вкажуть дорогу,
куди не вивели наші надії.
І полечу я, крилата – безкрилою,
над степом відродженим,
над блакитною нивою,
З птахами вільними – простими лелеками,
птахами вірними – від смутку далекими.
І буду вісником весен та радощів,
у цвіті добро заховаю від заздрощів,
І розмиватимусь лагідна – тепла,
промінням сонячним по жвавим стеблам.
А коли налітаюся вдосталь
і вже не згадає про спрагу душа,
що воліла напитись твоєю появою,
Біля садиби,
що збудувати не нам вдалося,
я розквітну на ранок, щаслива –
яскравою мальвою.
