Увi снi

Небо дiсталось краю i тому розлилося,

I розбiглося зграєю синiх волошок у полi,

Забагато було бажань i тому не збулося,

Хоч з роками нездiйснене спишуть на примхи долi.

Я даремно про мрiї свої заcпiвала вiтру,

Вiн гойдався з травою i вигляд робив, що слухав,

А скiнчила я пicню i вiн - полетiв по свiту,

Наче зронене пiр'я так легко її роздмухав.

День вiдведений термiн свiй вiдпалав i згаснув,

I скотився коштовнiсть наче, до пам'ятi скриньки,

Лиш на мить вiдгукнувшись вiдлунням змарнiлого часу,

Не даючи заснути одразу ще пiвгодинки.

I у снi -

я бiжу до нього, волошковим полем,

I радiю -

грайливому вiтру – хай пестить волосся!

I легенько менi вiд сну-

я неначе квола:

Увi снi - так легко зробити, щоб все збулося!

Отзывы

Чудовий вірш! Молодчинка!)

Оля,дякую за зiрочку i приємнi cлова! )))

Юлия, ))

Красота! Обожаю Украинский!!!

Миша, спасибо!

Гарно, образно, чуттєво, Юль.Тільки трішки забагато діеслівної рими!Я її намагаюся збігати ! З повагою і найкращими побажаннями !

Александр, принято))) Спасибо за отзыв!