Коли день хвірткою стукне...
Коли день хвірткою стукне,
Прихопивши з собою сяйво,
То гербаті не треба цукру,
Навіть тістечка, певне, зайві.
Зайві будуть слова, не втома,
Бо не може без неї вечір,
І незайвою стане кома
У буденності колотнечі.
Хай замовкнуть хоч трохи втрати,
Хай буде їм зі мною тісно!..
Тільки небо, зірки й гербата,
А от цукор залишній, звісно.
