Здається, за тобою небо плаче...

Здається, за тобою небо плаче,
Вмиває землю голубим ддощем,
Тамує біль мій і душевний щем,
І жалує тихцем, що не пробачив,
Що зрозуміти часом не хотів,
Що я тоді зробила хибні кроки,
Та винесла, засвоїла уроки,
І ти мене ще, все-таки, любив.
А зараз плаче небо, сиве з горя, 
Дурманить погляв в непроглядності дощу,
А я одна і каюсь, що не поряд,
І мучусь наодинці! І люблю!