Червневий світанок

Червневий світанок зажЕврів над сивим Бугом, кома

Це речення вперше написано пару днів тому,

Ніяк не знайду для продовження добру я риму,

Але не буває, як кажуть, без полум'я диму.

Червоною стрічкою ранок вітався з лугом,

Над річкою степ прокидався, незайманий плугом,

Проміння яскраве торкалось мого чола

І тихо, ледь чути, промчала оса, бджола?

Допоки буяє горицвітом степ мій в росах,

Плететься фіалкою сто разів доланий шлях,

По Ольвії давній, де небо - мій зоряний дах,

Пройду, як колись, я високими травами босий.

Колись тут вклонялися люди богам Олімпа,

Колись серед залишків білого мармуру діти,

Ми бігали з братом, куди мені думи подіти?!

Залишу їх тут, як сина свогО одна німфа.

Залишу їх тут, де двадцять п'ять років тОму,

Ми жили бідненько, не маючи свого дому,

Як коло тріскучого вогнища батько сИдів,

Як ми виростали, а він все сИвів.