Мій прадід, той іще вояка...

Мій прадід, той іще вояка,

Не шкодував хороших слів,

Не довіряв чуткам та знакам,

І зроду злого не зробив.

Він не шукав від влади ласки,

Доземно кланятись не вмів,

Та дітлахам новеньку казку

В скарбниці розуму носив.

Ще й до науки мав охоту,

Умів читати стародрук,

І Богом видана робота

Його не оминала рук.

Любив людей. Любив природу.

Тримав у прикрощах лице.

І штампом «ворога народу»

Йому віддячили за це.