Мій прадід, той іще вояка...
Мій прадід, той іще вояка,
Не шкодував хороших слів,
Не довіряв чуткам та знакам,
І зроду злого не зробив.
Він не шукав від влади ласки,
Доземно кланятись не вмів,
Та дітлахам новеньку казку
В скарбниці розуму носив.
Ще й до науки мав охоту,
Умів читати стародрук,
І Богом видана робота
Його не оминала рук.
Любив людей. Любив природу.
Тримав у прикрощах лице.
І штампом «ворога народу»
Йому віддячили за це.
