Трави скошені

Суховії між губ - застиглі цілунки вічності,

Що здійсняться іншими, зі смаком морозива

Полуничного з дрібкою крихот Місяця,

Там де ми були згаєні - трави скошені.

Сови всхлипують крилами, як ми душами

І вбирають у напіврозмахи атоми відчаю.

Ще примарні та не роздмухані - сушені

Яблуневими і вишневими вкриті січнями.

Не розгойдуй планету відчаю, не розхлюпай....

Засліплена ліхтарями моя зоря,

Нехай інші кохають і гублять любих,

Та не я... Та не я... Та не я... Та Не Я !

Отзывы

Щиро дякую Вам за цей вiрш,Олю!) Дуже лагiдний... Мова красива...музична)

Анжела, дякую вам велике за відгук!)

Олечка, спасибо, что заходишь. Мирного неба всем и пусть мечты сбываются!

Раиса, спасибо за пожелания, они взаимны!Конечно захожу - не забуду!!!!

Вот половину не поняла, но как звучит!!!

Любовь, спасибо))) Язык любви всегда красив и не всегда понятен!)))

Пусть другие губят любимых, но не я! .........Это понятно! Но покоряет нежность звучания и уже не важен смысл!

Это как в объятьях любимого - он что-то шепчет тебе на ушко, а ты и не вслушиваешься - лишь бы это продолжалось долго-долго !

Любовь, о как в точку сказано!!!