Трави скошені

Суховії між губ - застиглі цілунки вічності,

Що здійсняться іншими, зі смаком морозива

Полуничного з дрібкою крихот Місяця,

Там де ми були згаєні - трави скошені.

Сови всхлипують крилами, як ми душами

І вбирають у напіврозмахи атоми відчаю.

Ще примарні та не роздмухані - сушені

Яблуневими і вишневими вкриті січнями.

 

Не розгойдуй планету відчаю, не розхлюпай....

Засліплена ліхтарями моя зоря,

Нехай інші кохають і гублять любих,

Та не я... Та не я... Та не я... Та Не Я !