"Осінь"
Осінь була темною, наче ніч,
А я дивився собі на піч.
У рідній мені хатині
Було тепло, як в кофтині.
Мати до вечері звала
Та осінь до себе позвала.
В неї я вдивлявся,
До ранку милувався.
В небі зірка падала ясна,
Наче жменя золота рясна.
В неї я закохався,
Ледве не поцілувався!
Вона мене звабила,
Потім з астероїдом зрадила.
На осінь я дивитися почав,
На відгук матері мовчав.
Вечеря була чудова,
А пора - кольорова.
Її лише я покохав,
Аж до смерті цілував!
Віки вічні з нею прожив,
Чесну любов заслужив!
Вересень, жовтень, листопад,
Були цінні, наче клад.
Життя їй я в обійми віддав,
Душу в поцілунки продав.
Осінь люба, барвиста,
Ти така золотиста!
Сама жовтиста,
А вкрай тіниста!
