"Осінь"

Осінь була темною, наче ніч,

А я дивився собі на піч.

У рідній мені хатині

Було тепло, як в кофтині.

Мати до вечері звала

Та осінь до себе позвала.

В неї я вдивлявся,

До ранку милувався.

В небі зірка падала ясна,

Наче жменя золота рясна.

В неї я закохався,

Ледве не поцілувався!

Вона мене звабила,

Потім з астероїдом зрадила.

На осінь я дивитися почав,

На відгук матері мовчав.

Вечеря була чудова,

А пора - кольорова.

Її лише я покохав,

Аж до смерті цілував!

Віки вічні з нею прожив,

Чесну любов заслужив!

Вересень, жовтень, листопад,

Були цінні, наче клад.

Життя їй я в обійми віддав,

Душу в поцілунки продав.

Осінь люба, барвиста,

Ти така золотиста!

Сама жовтиста,

А вкрай тіниста!