Я П’Ю ВЕСНУ…
Душа розірвана … Болить…
Немає спокою та сну…
Думки заплутались… Горить
Бажання випити весну!
Я навіжений? Ні? Бажання,-
Звичайна річ? Омана? Гріх?
Я п’ю весну! Я п’ю кохання!
Весна моя? Весна для всіх?
Так! Сонце лагідне! Лоскоче…
Дражнить… Вже, - сходить… Не засну!
Я хочу! Так! Чи кожен хоче
До каплі випити весну?
Я п’ю весну… Хмільний… Веселий…
Вар’ят? Пияк? Як визнають?
Десь у містах, а десь у селах
Весну вар’яти п’ють і п‘ють.
І я… Весна… Ось келих… Лий!
Твій хміль, - спокуса! Прокидаюсь!
Весна моя! Весна, - я твій!
Я п’ю тебе, грішу, не каюсь…
Так солодко… П’ю хміль, весну…
Ти лий в мій келих знов та знов…
Позбав мене думок і сну…
Весна п’янить… П’янить любов!
Я п’ю! Нехай! П’янкий цей час…
Це, - час весни! Вона владує!
Весна! Для мене і для вас…
Чому весна мене турбує,
Смішить, бентежить небуття?
Я п’ю весну… Так… Необачно…
І ллється… Меж нема… Життя…
Я п’ю… Хмільний…Ось, - так! Пробачте!
Весна! Народження! Роджає
Секрет… Не пізнане… Люблю
Нове… Таємне… Що? Не знаю…
Весна Тебе пізнаю!
Я п’ю Тебе!
Я п’ю!
Я п’ю
