Я П’Ю ВЕСНУ…

Душа розірвана … Болить…

Немає спокою та сну…

Думки заплутались… Горить

Бажання випити весну!

Я навіжений? Ні? Бажання,-

Звичайна річ? Омана? Гріх?

Я п’ю весну! Я п’ю кохання!

Весна моя? Весна для всіх?

Так! Сонце лагідне! Лоскоче…

Дражнить… Вже, - сходить… Не засну!

Я хочу! Так! Чи кожен хоче

До каплі випити весну?

Я п’ю весну… Хмільний… Веселий…

Вар’ят? Пияк? Як визнають?

Десь у містах, а десь у селах

Весну вар’яти п’ють і п‘ють.

І я… Весна… Ось келих… Лий!

Твій хміль, - спокуса! Прокидаюсь!

Весна моя! Весна, - я твій!

Я п’ю тебе, грішу, не каюсь…

Так солодко… П’ю хміль, весну…

Ти лий в мій келих знов та знов…

Позбав мене думок і сну…

Весна п’янить… П’янить любов!

Я п’ю! Нехай! П’янкий цей час…

Це, - час весни! Вона владує!

Весна! Для мене і для вас…

Чому весна мене турбує,

Смішить, бентежить небуття?

Я п’ю весну… Так… Необачно…

І ллється… Меж нема… Життя…

Я п’ю… Хмільний…Ось, - так! Пробачте!

Весна! Народження! Роджає

Секрет… Не пізнане… Люблю

Нове… Таємне… Що? Не знаю…

Весна Тебе пізнаю!

Я п’ю Тебе!

Я п’ю!

Я п’ю