Давній пейзаж знайомий...
В ніч поринаю, де
Давній пейзаж знайомий:
Потяг за містом йде,
В сон перевозить втому.
Більше нема тривог,
Дивних думок із перцем,
Тихо говорить Бог
У зголоднілім серці.
Тане віджита мить,
Зорям немає міри,
Муза вгорі летить,
Бренькає щось на лірі.
