коли доби в минуле потяг рушив...
коли доби в минуле потяг рушив
і допивала чай остання мить
угору поповзла жовтава груша
що намагалась сонце замінить
ми просто йшли вигулювати тіні
ховався за паркан солодкий без
і голосів тендітне тріпотіння
заповнювало пустку до небес
ми знали все всього було нам мало
нас не тримали спогади та яв
і молодість нам груди розпирала
і досвід негартований ще спав
Звезды
Отзывы
Элис13.03.2019
Браво, друже! )
Жиго Александр13.03.2019
Дякую
Элис13.03.2019
еспериментуєш з пунктуацією?
Жиго Александр13.03.2019
Так було простіше
Элис13.03.2019
ну, так ще й модно) так полюблюяють писати столичні поети)
Жиго Александр13.03.2019
Не люблю модне... Модне - це сказ.
Элис13.03.2019
ото ж бо! йди розставляй коми)))
Жиго Александр13.03.2019
І не подумаю. Хай кожен ставить подумки в міру розпущеності.
Элис14.03.2019
от же ж вредний )))
