Вода та хліб – і вся вечеря...
Вода та хліб – і вся вечеря.
Сідає смуток на чоло.
Хтось тихо стукає у двері.
Кого іще тут не було?
Кому і що іще віддати?!
Як по землі вас носить Бог?!
Змішались спогади і дати
Від тих прохань і тих вимог!
Пощо мою ти множиш муку?!
Що ти забув у цій дірі?!
Пішов… Без поспіху… Без звуку…
І німб світився угорі…
