-----

Їй зараз бреше
Навіть рідна тиша.
Можливо буде менше фальші,
Можливо більше,
Але інакше..
Не так,напевно,
Як уявляла,
І вже не думала
І дні не рахувала,
Чекала...

Вона писала
Опалим листям 
На підвіконні 
Учора зранку,
І так непевно
Сама на ганку
Мовчала і чекала.

Вона відверто 
Завтжди промовляла,
І на осіннім мареві,
Так дзвінко сміючись,
Вона клялась,
Клялася і кричала,
Що вже не важко 
У брехні прожить.

Її життя-немов
Вчорашне світло.
І незважаючи на
Гуркіт у думках,
Вона все дивиться
На зречену,завітну,
Брехливу тишу 
У гучних словах.