Я ДУМАЛА… ВЖЕ …НЕ КОХАЮ..(присв.ДАЧ)

Любове моя,чом від мене живеш так далеко?

Чому розійшовся з тобою стрімкий та недовгий мій шлях?

Без тебе палає в душі моїй жаркая спека.

Без тебе самотня …немов в саме серце поранений птах…

Чом саме про тебе всі мрії мої та чекання?!!

Твої поцілунки ,обійми і досі ще сняться мені…

Пірнуть з головою я хочу у наше кохання!

…Але це все марно,це марево…лиш в моїм бажанім сні…

 

Я думала вже не кохаю ,але помилялась,

Не можу відвЕсти від фото своїх я печальних очей…

Я втратити ,милий ,тебе дуже-дуже боялась,

Коли прислухалась до ніжних твоїх ,незрадливих речей.

Я часто з тобою про все, що болить , розмовляю,

Питаю поради ,неначе зі мною ти поряд сидиш.

Лише уві сні, коли очі я знов закриваю ,

То бачу як ти віддаляєшся ,в морок від мене летиш..

 

Я думала вже не кохаю ,та серце так б'ється,

Відразу як тільки твій образ у мріях даремних сплива...

Як тільки з- закоханих поряд хто-небудь сміється,

Як тільки читаю у вІршах про справжнє кохання слова!

Я думала вже не кохаю…та знов коли бачу

Я схожую постать -в душі прокидаються струни й бринять..

У серці палає вогонь. Повернись-я пробачу,

Хоча б на хвилину ,коханий, я мрію тебе обійнять…

...обійнять.

...обійнять…

13.01.2019р.