Я ДУМАЛА… ВЖЕ …НЕ КОХАЮ..(присв.ДАЧ)
Любове моя,чом від мене живеш так далеко?
Чому розійшовся з тобою стрімкий та недовгий мій шлях?
Без тебе палає в душі моїй жаркая спека.
Без тебе самотня …немов в саме серце поранений птах…
Чом саме про тебе всі мрії мої та чекання?!!
Твої поцілунки ,обійми і досі ще сняться мені…
Пірнуть з головою я хочу у наше кохання!
…Але це все марно,це марево…лиш в моїм бажанім сні…
Я думала вже не кохаю ,але помилялась,
Не можу відвЕсти від фото своїх я печальних очей…
Я втратити ,милий ,тебе дуже-дуже боялась,
Коли прислухалась до ніжних твоїх ,незрадливих речей.
Я часто з тобою про все, що болить , розмовляю,
Питаю поради ,неначе зі мною ти поряд сидиш.
Лише уві сні, коли очі я знов закриваю ,
То бачу як ти віддаляєшся ,в морок від мене летиш..
Я думала вже не кохаю ,та серце так б'ється,
Відразу як тільки твій образ у мріях даремних сплива...
Як тільки з- закоханих поряд хто-небудь сміється,
Як тільки читаю у вІршах про справжнє кохання слова!
Я думала вже не кохаю…та знов коли бачу
Я схожую постать -в душі прокидаються струни й бринять..
У серці палає вогонь. Повернись-я пробачу,
Хоча б на хвилину ,коханий, я мрію тебе обійнять…
...обійнять.
...обійнять…
13.01.2019р.
