Я голову занурюю у сон...
Я голову занурюю у сон,
рахую ритми стомленого серця,
Поволі ходить місячний бізон,
який в зірковій прерії пасеться.
Із пам’яті зникають голоси,
стає самотньо, наче у пустині,
і на межі морозу та роси
малює візерунки срібний іній.
