Port Lligat

Мій малесенький білий і сонячний "Port Lligat",

Де рибальських човнів ще блукають солоні душі,

Де кімнати здаються за безцінь... З усіх принад

Не Wi-Fi, казино, ресторани, несправжні сУші,

А блаженна самотність. І голос - у кожній мушлі...

І примарні фрегати... Далеко... Далеко... Над...

Що над ними не владні ні спомин, ні біль, ні час,

Ні піски золоті, ні примхливе зелене море...

 

Обивателі цідять із пластика теплий квас

і фіксують на гаджети літа палкий анфас.

І уперто лунає стареньке терпке Amore...

Не про нас.

 

Втім... У тому напевно і є золотий резон -

Позбуватись Піщаних Замків в жаркий сезон,

там, де відчай у губи цілує безкрайнє море.

і містечко, забуте богами - примара, сон -

безнадійно - вже вічність - чекає

на Сальвадора.