Казка місячної ночі

Плив поволеньки місяць щербатий,

Мов надкушений стиглий кавун,

А навкруг нього зорі яскраві,

Мов зернятка розсипані тут.

 

Усміхається він й десь донизу

Сипле сяйво, мов срібло з ковша

І сідає воно на ялини,

Зачаровані ним ті стоять.

 

Як вітрець прилетить і подмуха,

То гойдаються легко гілки,

Наче велетні.Ти лиш послухай,

То не скрип, а цікаві казки.

 

Сяйво місячне, наче накидка

Королівська на плечах дерев.

Але нічка мине дуже швидко,

Казку ранок від нас забере.

 

2017 р.