Пригоди бабусі Зими

Перину бабуся Зима підбивала

І ненароком її розірвала,

Посипалось з неї білесеньке пір"я,

Лежить у саду та у нас на подвір"ї.

 

А вітер-пустун його далі поніс

На поле і луг, на дерева у ліс,

Далеко-далеко, що звідси й не видно,

На чому ж це спатиме Зимонька бідна?

 

І плаче вона, покотились сльозинки,

Мороз перетворює їх на крижинки.

Зимо-бабусенько, ти не журися,

А за роботу мерщій вже берися:

 

Візьми упіймай ту пір"їну найбільшу

І нею казки пиши, а, може й вірші,

Картини малюй, плети бісером срібним,

Щоб всі милувалися витвором дивним.

 

2016 р.