Білокрилі летять гусари...

Чорне поле. Діряві хмари.

Щедро гніву ковтнувши сказ,

Білокрилі летять гусари,

На списи настромивши час.

Хижо топчуть траву копита,

Всемогутній сховався Бог.

Ворог є і немає світу,

Щоб ділити його на двох.

Гонорові обличчя зблідлі.

Не від страху. Навіщо страх?

То ж psia krew, то не люди – бидло,

Вбогий пил на чужих гербах!

Забираються хай в минуле!

Хай розтануть неначе сніг!..

Та дрімають в мушкетах кулі,

Їм шляхетність – не оберіг.