Білокрилі летять гусари...
Чорне поле. Діряві хмари.
Щедро гніву ковтнувши сказ,
Білокрилі летять гусари,
На списи настромивши час.
Хижо топчуть траву копита,
Всемогутній сховався Бог.
Ворог є і немає світу,
Щоб ділити його на двох.
Гонорові обличчя зблідлі.
Не від страху. Навіщо страх?
То ж psia krew, то не люди – бидло,
Вбогий пил на чужих гербах!
Забираються хай в минуле!
Хай розтануть неначе сніг!..
Та дрімають в мушкетах кулі,
Їм шляхетність – не оберіг.
