Ну ось і осінь
Ну ось і осінь. Що не в перший раз.
Оманлива краса, дуже далеко.
З тобою я прощалася не раз.
Ти жив в думках, неначе вічна спека.
Пройшли роки, й вдалося віднайти,
душевний спокій, зиск його останній.
На цей раз я вже вирішу піти,
на перший потяг у світанок ранній.
Красиво як, стрілою за вікном,
проносяться думки минулих літ.
Дерева огортає вечір сном.
А в тих думках минулого політ.
Як добре, що минулося давно,
ось ніч чатує вечір за вікном.
За тим же самим. Осені дано,
тримати спогади давно минулих літ.
