Ну ось і осінь

Ну ось і осінь. Що не в перший раз.

Оманлива краса, дуже далеко.

З тобою я прощалася не раз.

Ти жив в думках, неначе вічна спека.

 

Пройшли роки, й вдалося віднайти,

душевний спокій, зиск його останній.

На цей раз я вже вирішу піти,

на перший потяг у світанок ранній.

 

Красиво як, стрілою за вікном,

проносяться думки минулих літ.

Дерева огортає вечір сном.

А в тих думках минулого політ.

 

Як добре, що минулося давно,

ось ніч чатує вечір за вікном.

За тим же самим. Осені дано,

тримати спогади давно минулих літ.