І лише серце так відчутно знає
Як завше, поночі птахи. Вони співатимуть.
Ніхто не знайде вже дороги каяття.
До того ж ще, що так ніхто й не знатиме.
Яка любов пекуча і палка.
То і нехай, бо кожному відміряно,
свої зізнання і своя дорога.
І прийде час, де все буде порівняно.
Можливо, на шляху, що йде до бога.
Ну а поки, птахи, й життя триває.
Сльоза дощу - перлина за вікном.
І лише серце так відчутно знає.
Що криється в тремтінні тих долонь.
