І лише серце так відчутно знає

Як завше, поночі птахи. Вони співатимуть.

Ніхто не знайде вже дороги каяття.

До того ж ще, що так ніхто й не знатиме.

Яка любов пекуча і палка.

 

То і нехай, бо кожному відміряно,

свої зізнання і своя дорога.

І прийде час, де все буде порівняно.

Можливо, на шляху, що йде до бога.

 

Ну а поки, птахи, й життя триває.

Сльоза дощу - перлина за вікном.

І лише серце так відчутно знає.

Що криється в тремтінні тих долонь.