Йшло мереживо із думок
Йшло мереживо із думок.
Не благало і не схилялося.
Йшли думки ці за кроком крок,
і такими палкими здавалися.
Йшло життя. Їх невпинна зграя,
не давала забути тебе.
І по осені, відлітаючи,
небо плакало де - не де.
Де дощем, а де першим снігом,
дуже сумно й прекрасно водночас.
Так кохання, кидаючи душу,
відлітає в безодню років.
