Йшло мереживо із думок

Йшло мереживо із думок.

Не благало і не схилялося.

Йшли думки ці за кроком крок,

і такими палкими здавалися.

 

Йшло життя. Їх невпинна зграя,

не давала забути тебе.

І по осені, відлітаючи,

небо плакало де - не де.

 

Де дощем, а де першим снігом,

дуже сумно й прекрасно водночас.

Так кохання, кидаючи душу,

відлітає в безодню років.