В думках ті очі

Притисла виразно щоку до підвіконня.

Тремтіло серце, наче у душі.

Стискалися в поту палкі долоні.

" Неначе то привиділось мені."

 

Згадала ту палку і юну втечу.

У місто, від кохання і села.

Не бачила його десятки літ, до речі,

з тих пір, коли красунею була.

 

Мов в сновидінні, в вирі випадковім,

зустріла погляд виразних очей.

Дивився і у невпізнанні новім,

припав той погляд до безсонь- ночей.

 

Сахнулася у бік, - і у трамвай.

Палало серце, стукало у скроні.

І наче у душі відкрився рай,

стискали поручень із силою долоні.

 

Не було сил, щоб відійти від скла.

В думках ті очі, і вже сиві скроні.

"Кохана, йди, вечеряти пора" -

почула з кухні. - Світ впав у бездоння.