Природа знов почне усе спочатку
І знов прийде осінній тихий дощ.
Природа знов почне усе спочатку.
Неначе залишив під небом хтось,
сльозу, що подарована на згадку.
Так само блиск краплин. І як колись.
Його жага всю землю обійняти.
Та дощ іде, і скільки не дивись,
струнчать дзвінки сумливо коло хати.
Той дощ таки був схожий. За селом.
Пливли осінні хмари в далечінь.
Кохання, пригортаючи крилом,
йти не бажало десь у височінь.
Воно жило у серці і в душі.
У всьому, що палало навкруги.
Воно було таким, як і тоді.
І не бажало назавжди піти.
