Природа знов почне усе спочатку

І знов прийде осінній тихий дощ.

Природа знов почне усе спочатку.

Неначе залишив під небом хтось,

сльозу, що подарована на згадку.

 

Так само блиск краплин. І як колись.

Його жага всю землю обійняти.

Та дощ іде, і скільки не дивись,

струнчать дзвінки сумливо коло хати.

 

Той дощ таки був схожий. За селом.

Пливли осінні хмари в далечінь.

Кохання, пригортаючи крилом,

йти не бажало десь у височінь.

 

Воно жило у серці і в душі.

У всьому, що палало навкруги.

Воно було таким, як і тоді.

І не бажало назавжди піти.