Господиня зима

Заколисана вітром заснула зима,

Не шеберхне ніде.Срібне місячне сяйво

Теж гойдається тихо, тікає пітьма,

Темну постать свою по кутках десь ховає.

 

Під ногами сніжок на морозі скрипить

І старезні дуби всі стоять, мов сторожа,

Із м"якенької хвої у зимоньки ложе,

Натомилась вона, то ж нехай ще поспить.

 

Вранці знову до рук біле сито візьме,

Кучугур височенних насіє-навіє,

Що вона господиня хай кожен збагне

І виконує справно її повеління.

 

2016 р.