Нічне

Поміж барів
Та рожевих облич,
У тінях підвалів
Та білЕних узбіч,
Бруківкою бульварів
Крокує ніч.
 
Пропахла смолою
Стиглих дахів,
Вона носить з собою
П’ять ліхтарів
І лункою ходою
Лякає птахів.
 
І коли світло
Вночі блима
У вікно –
Невловима,
Непомітно,
Але це, також, – вона.
.
 
Вона загляда
У темні кімнати.
І як не спить немовля - 
Ніч, немов мати,
Пелюшки розправля
І давай колисати.
 
Голодна й чумна
Отак і блука
З того боку вікна.
І тільки слід натяка,
Де торкалася скла
Її тепла щока.