А ти мене, матусю, не зустріла.

А ти мене, матусю, не зустріла.

Скажи, моя ріднесенька, чому?

Я так тебе побачити хотіла,

Та лиш зустріла хмарочку німу.

 

Вона мені хотіла щось сказати,

Та дощ холодний затулив вуста.

Мені він говорив: « Іди до хати,

Іди, прошу тебе, ради Хреста».

 

І я пішла, пішла до дому, мамо,

До того дому, де колись жила…

І хоч була на серці важка рана,

Я на подвір’ї знову ожила.

 

Бо тут твоє коріннячко, матусю,

Теплом душі напоює рідня.

До них, моя кохана, я тулюся,

Як те слабе, безкриле пташеня.