А ти мене, матусю, не зустріла.
А ти мене, матусю, не зустріла.
Скажи, моя ріднесенька, чому?
Я так тебе побачити хотіла,
Та лиш зустріла хмарочку німу.
Вона мені хотіла щось сказати,
Та дощ холодний затулив вуста.
Мені він говорив: « Іди до хати,
Іди, прошу тебе, ради Хреста».
І я пішла, пішла до дому, мамо,
До того дому, де колись жила…
І хоч була на серці важка рана,
Я на подвір’ї знову ожила.
Бо тут твоє коріннячко, матусю,
Теплом душі напоює рідня.
До них, моя кохана, я тулюся,
Як те слабе, безкриле пташеня.
