Зблиском інею перед ранком...
Зблиском інею перед ранком,
Спраглий влади над всім живим,
Легінь - приморозок світанку,
Сивий вершник без голови.
Як же любо йому, як радо
У кривому світі сльоти
Пронестися осіннім садом,
Квітником хризантем пройтись,
Снігу подихом - хижим, дужим -
Настрахати багряний клен,
Сині вічка малих калюжок
Враз засклити до самих ден!
І ні роздиху, ні відбою
У тривозі повітряній тій...
То невже ж і для нас з тобою
Мерехтить десь світанок такий?
Розсміється луна над владою
І марнОтою суєти,
Хтось всесильний встане завадою
Нашій осені золотій,
З тихим дзвоном злетить стривожено
Листя-золота веремій...
...Ти прийми і цей день зморожений
І не ремствуй: зима... завій.
