Зблиском інею перед ранком...

Зблиском інею перед ранком,

Спраглий влади над всім живим,

Легінь - приморозок світанку,

Сивий вершник без голови.

 

Як же любо йому, як радо

У кривому світі сльоти

Пронестися осіннім садом,

Квітником хризантем пройтись,

 

Снігу подихом - хижим, дужим -

Настрахати багряний клен,

Сині вічка малих калюжок

Враз засклити до самих ден!

 

І ні роздиху, ні відбою

У тривозі повітряній тій...

То невже ж і для нас з тобою

Мерехтить десь світанок такий?

 

Розсміється луна над владою

І марнОтою суєти,

Хтось всесильний встане завадою

Нашій осені золотій,

 

З тихим дзвоном злетить стривожено

Листя-золота веремій...

...Ти прийми і цей день зморожений

І не ремствуй: зима... завій.