Осінній сонет

Яскравi в бірюзовім небі зорі,

Духмяний подих золотих вітрів,

Птах перелітний, що на плесо сів,

Скупавшись у холоднім срібнім морі...

 

І теплі мжички - сиві і прозорі,

Які блукають серед сонних нив,

І піднебесний журавлиний спів,

Що тихо тане в далині суворій...

 

Це - осінь. Діамантами іскриться

Її роса у прохолодні ранки,

І рум"янIє тихий небосхил.

 

А серце!.. Серце, неспокійна птице,

Чому тріпочеш тужно безустанку?..

Куди ти линеш?.. Нащо просиш крил?..