Осінній сонет
Яскравi в бірюзовім небі зорі,
Духмяний подих золотих вітрів,
Птах перелітний, що на плесо сів,
Скупавшись у холоднім срібнім морі...
І теплі мжички - сиві і прозорі,
Які блукають серед сонних нив,
І піднебесний журавлиний спів,
Що тихо тане в далині суворій...
Це - осінь. Діамантами іскриться
Її роса у прохолодні ранки,
І рум"янIє тихий небосхил.
А серце!.. Серце, неспокійна птице,
Чому тріпочеш тужно безустанку?..
Куди ти линеш?.. Нащо просиш крил?..
