Не потону вже я в твоїх очах...

Не потону вже я в твоїх очах,

Моя рука твоєї не торкнеться...

Підступний янгол в тихих небесах

Зрадливо-іронічно посміхнеться.

 

Марноту мрій пробачивши своїх,

Повірю я, підбивши шансів сальдо:

Я - міфотвориця, а ти... а ти - той міф,

Забуть який достоту нереально...

 

Правічних слів не вимовить вже, ні:

Вони крижинками в очах зомліли.

А ти назавше в пам"яті мені -

Мигтінням смужки зоряного пилу...