Шматки думок цейтнот розвісив...
Шматки думок цейтнот розвісив
на що попало, без мети...
То тьмяніші, то виразнIші
ті перекошені світи.
Щось вирвані слова гадають,
спинився погляд твій на мить
у пам"яті на самім краю -
і, недосказаний, стоїть.
Самотньо вистигають звуки...
Нечутно листя шелестить...
.....................................................
Час золотавої розпуки
на струнах вічності дзвенить.
