Костя Светцы сказав, шо він тожэ ш казак.

І дывы на на прам ш плагіат.

А сатіры і жанра ж ныма

 

ОтоДвіНув мечты і удрав от затеj,

Я узял да і сбросіл стіхі,

Шо ля мне діхтовав ш некіj хы3j болван,

А ны я шося вчув от Ахмат ш.

 

Дві наравы булы чуты мні по высні,

Ек я зном тут і зном вжарыв пальц.

І товді я j рышыв: так, я знаю сціхы

ІС Тетраді ля Песнь Кабзара.

 

Гондэ во мні спыклы някы падлы мглынців.

Шоб но я іх узев да і вжрамш.

Ах, навошта Ахматава крадэ у срак,

Ты дывы но, волшэбныя пяльц!

 

Я сматрю із акон (із окна НЕ! Бо слон),

Ек шурують солдаты по Светц.

От шо робыть шпана, колы колэ но дровць,

А ны ходыть кудыся вышэj.

 

Хоцесь лі заменіць вот от этта дабро?

Бо воно шося на – і пуд бровк.

А ты ш бачыш, ага, шо то там за стіхо j,

Колы буфер обмана взошов.

 

От такы во в баках сатанінскыjі дні.

Ты но дэся заjды закусіць,

Как тібя у жывіт влупыть гад в магазінь.

Бо ты сЕв ш мэду бочку в жыда.

 

Будь ж внімателен, Ёг, хоть ты і гонды во

J так на дыво шэ шус3j, бы Кіт.

І мышэj ловыш влад. Да вдруг оп – і попавсь

В Бугая чы j Коровы в гамнішк.

 

...шалуны ж мы, бы во гэта ляльк