МИ НА НЕБІ...(присв.ДАЧ)

Ми на небі, немов дві хмарини,

Що не разом – окремо літають

І спекотної літньої днини

Десь за обрієм щастя шукають.

 

А ще вчора нам зорі всміхались,

Місяць вірно указував путь,

Сонце ніжно промінням торкалось,

Шепотіло: «Його не забудь…»

 

Нас вмивали ранковії роси,

Обіймала веселка барвиста,

Заплітала верба віти-коси

Дарувала калина намисто.

 

Затріпочеться серце в коханні…

Мрії-думи летять в далечінь...

Світ завмер у німому чеканні –

Біля мене ти сядь, відпочинь.

 

В літню спеку, в гарячую днину

Прохолоду тобі принесу.

Все недобре від тебе відкину,

Лиш найкраще в твій світ донесу.

* * *

…Та не сядеш – від мене далеко.

Поросло все гірким полином...

І в цю літню нестерпную спеку

Все здається лише довгим сном…

 

03.08.2018