МИ НА НЕБІ...(присв.ДАЧ)
Ми на небі, немов дві хмарини,
Що не разом – окремо літають
І спекотної літньої днини
Десь за обрієм щастя шукають.
А ще вчора нам зорі всміхались,
Місяць вірно указував путь,
Сонце ніжно промінням торкалось,
Шепотіло: «Його не забудь…»
Нас вмивали ранковії роси,
Обіймала веселка барвиста,
Заплітала верба віти-коси
Дарувала калина намисто.
Затріпочеться серце в коханні…
Мрії-думи летять в далечінь...
Світ завмер у німому чеканні –
Біля мене ти сядь, відпочинь.
В літню спеку, в гарячую днину
Прохолоду тобі принесу.
Все недобре від тебе відкину,
Лиш найкраще в твій світ донесу.
* * *
…Та не сядеш – від мене далеко.
Поросло все гірким полином...
І в цю літню нестерпную спеку
Все здається лише довгим сном…
03.08.2018
