Як ш не панімаць, шо j я вам Маці.

Як ш не панімаць, шо j я вам Маці.
Ну, как Саі, Шрі, святыj Спартунь?
 
Я хател бы жіть за всех, кто умер.
Кто не понял серца сваево.
Ну, бо как молытыся щэ блудням,
Еслі вдруг пожер чы селя сход...
 
І вот енк стоjіть на всэjі хаты:
Ах, чого то він пошов отсюд!?
Да вот оттого, шо ты шакал шэ,
Шоб донеты но сыбэ пры псу.
 
Я таксамо ныц ны поніматым ш,
Ек уjду туды, дэ j міj счас Друг.
Ну, бо како, яко станэ Якоб
КолосОМ чы j Янкыё ув чукч.
 
Тут в мынэ музеj ужэ і зарэ.
Но!.. ты шо, здурел у лаборув?
Нет такого бо і імператора ш,
Шо воздвіг собі Мечту.
 
Нет, ны поклонетысь прыглашаю.
Я глашатаj Правды і Хрыстуньк.
Хаj жывэ но тэе, шо в мя свято:
Дух міj, песня, фото, а ны буц.
 
Мне смешно, как песні начінаюца.
Рускія іль дажэ j белых гуськ:
Оj, ляцелі гусі з-за Ападышча!
А вавкруг вавков с 5 штук...
 
Ну, спяваем: я рушнік дастану!
А патом чагосці: уфтаплюсь.
І ужо сток палаценц плывуць!
Жуць! Аткуль взялісь-та, пуцьк?
 
...вось яна ш, мая Цыбульк