Кілометри і стіни

Васильєва Вікторія

Між нами кілометри із стін,

Між нами дороги з бетону,

Не поспішай, хвильку постій,

Ще встигнеш в обійми пітону.

Як зібрав вже валізу, то йди!

Може десь на тебе чекають.

А як не знаєш діватись куди

Пам’ятай, назад не вертають.

Парасольку візьми з собою,

Хто знає, а раптом злива,

І прошу, не зливайся з юрбою,

А я й без тебе буду щаслива.

Чи раптом нічого ти не забув?

Кажуть, погана прикмета.

Я зроблю вигляд що ти тут не був,

А жив десь на іншій планеті.

Пішов. Двері замкнув назавжди.

Я стою на порозі самотня.

Тепер кілометри вже справжні,

Тепер стіни для мене – безодня.

13.07.18