Кілометри і стіни
Між нами кілометри із стін,
Між нами дороги з бетону,
Не поспішай, хвильку постій,
Ще встигнеш в обійми пітону.
Як зібрав вже валізу, то йди!
Може десь на тебе чекають.
А як не знаєш діватись куди
Пам’ятай, назад не вертають.
Парасольку візьми з собою,
Хто знає, а раптом злива,
І прошу, не зливайся з юрбою,
А я й без тебе буду щаслива.
Чи раптом нічого ти не забув?
Кажуть, погана прикмета.
Я зроблю вигляд що ти тут не був,
А жив десь на іншій планеті.
Пішов. Двері замкнув назавжди.
Я стою на порозі самотня.
Тепер кілометри вже справжні,
Тепер стіни для мене – безодня.
13.07.18
