Колы твіj двір уф запусціньц,

То іньТільЛехта ш ныц

 

Моj ум спакоен і халодн.

Но воттт!.. Пароj хачю всево взь.

Ну, скажым, дранікав, сырков.

А шэ j ікр с кабычков.

 

У вопшым, я шэ прам ныхто.

Ну, з Якшы бы-к якыj асёл зь.

Паэтму шо тобі впычом.

А вот: піjзаж начноj!

 

Я взев і выняв флэшку с фотк.

А та возьмы да j іj закрыjсь.

І, хы, я j знав жа прам, колы

Увставыв ф соню впыр.

 

Ну, j та даваj мне отвечаць:

Да ты! Да jды к кіберніj матк!

Тут запісь нем! Блокір мы цэ!..

І шо дэ, згынь, такэ...

 

А дні ідуць! Купыв, іш, тушк!

І ек здыматы мні хоть птушк?

Чы гэ, мо, брак – шось долыгуj...

Ну, j вынь я хлэшку туп.

 

Глень на jіjі з усіх боків –

А там, ах, всякы тармазКі сь!

О так всікда: вкольны-штырхны –

І всэ вжэ j на мазі.

 

Дык не хвалюjцесі с таскі ш,

Що Кішка Тігру сіль в ва кішк:

Ана ліш проста ніструмент

Ув Боговоj руці.

 

Ты розгадаj но тоj намір:

Быць мо, ты прыткыj натто, Лір Б?

І jды вколы собі інжыр

Чы фінік тыхо ззіж.

 

Да j поробы в хозяjствы ліпш.

Всэ прыбыры да прогрыбы.

І вдруг поjмэш, шо j ты поэт.

Раз дві но ш дулькы вжэр.

 

...ну, вот якый я рівЖыjСёр:

Сыбэ самого но іj впёр ж