Міj Нохым на хонэр іграт но собі ж.
А ны ля усіх, хто жывыj
Мы jіхалы ноччу в святэjі тіші.
Но вот шося гопніло в лісы в лісы:
О-ёj! Я упала вж! Ах, ты міj Васыль!
Хучіj пудымі зе сіс3ць!
Да-да! РозоГнавсі ля розкы квытків ж.
Устрэціла добра j ды j пагавАрімшь:
Гыр-гар-раг!.. Наставымш нытрохы j рожків.
На сватьбы шэ j ексь пры Луні.
Дугоё зогнувся – а выпырся к німць!
Но ты но дывы на святэнькых норыць:
Воны жэ рачкують на градках с раньнів!
Аж всіх прыгласы дачніц мні зь.
І от от того одыjшов поjізд місьць.
І драпалы Коны от хваjныj Козы.
Бо нада жэ влад увгахсціці – жыніх,
Глядзі сце які сь малады!
І в поjіздзі добжэ таксамо сітдзім:
Матрона пахропват пры яблычках свіж.
Нажорлася мордка якыхсь чысночків –
І, о, подаваj кофіj с 3!
Калі вазбуждзене быват в голові,
Тады ш трэга соды ці прам улупіць.
Ды не! Гэта горка! Патрэбн шэ j палынк!
Ды j водкаj гарачаj вшпар в кішк.
І так натащак закусімш хліба с сырм,
Прынцэска падала j ля мні ізюмків ж:
То ты, можэ, дідку, зЯсі кавбасы?
А то j хлібця а ны в башці.
Усё нагатовімші в суміщ собі,
Забыла j пра госця з гармонькаю дзівн.
Навошта бо Сёмцы якы голобэльн.
Чы ек там говораць в марсэj.
Свае нават рэчы аставіль Васіль.
Куды бо збырэсі за штых у лісы:
Вона жэ лытыть, ек обJівшыся рыбк.
Хучіj но! Бо рэjкы в рыці.
Ны сховіщэ нас вальНаваля завжды.
Мы хлопцы гучоны: памоч лі в суцьбінц?
Ды дзе ты да 7кы хаця б адзавісь:
Уж ровыр завіс на корчі!
Так ты не і выедзеш даму зус3ць?! –
Да нет, не абещваю а ні калі.
Удруг шось такое круть-вірть ву горшці?
Ны знаю ш, колы шо іj ззім.
Пока выгрыбатым з вас сміть.
Ды і заблудзюсь шэ в травіщ...
Не нада тваі атгаворкі, міj сыч!
Сама шас на велік – і в мужя в бальнічц.
Ну, как жэ: розвод не был аж эхВекЦівн.
І раніці трэ шэ звырів.
О гэтак, о так 2 СтрыЛьці
Сус3Лыся дзесь на Панізьзь.
Калі бо Каса ды на Серпік наткнісь,
Улад всэ удасц апсудзіць.
Ну, 5э чысло да ув чуждую 7к
Вгрымачыть сыба шо паціх.
Так здзеjснівся подзвіг ув Грім:
Мы тольКі ш канцэрт дав ля цырк –
На дачах Сашків ды на рэльсах ва в Мінск.
А в поездзе грав ці са пціч.
А ты тарабаныв гармоню колы
За сотні кіломы3р да любаj жанчынк –
Оно шоб вона оцыныла шляхы,
Шо выправыв некыj дурныj ж?
...ну, от жэ: мы тута но плаваем скрізь.
Ля дамы свае чаравніц
