Старі кроки у небуття
Зникають тихо кроки вдалині.
А серце все ще тіпається болем.
І в розумі горять ясні вогні,
Що ними твої очі повні.
Зникає постать в вирії людей
Чужих, немилих і таких сторонніх.
А так хотілось повернуть тебе.
І знов відчути теплоту в долоні.
Зникаєш ти, як мара дорога.
Кришталь впустила і розбивсь
На скалки.
Нема до тебе більше вороття.
Немає більш пустої чарки.
Летять старі листи від давніх друзів.
І я сама припала на коліна.
Для мене вже багато років
Не сходить сонце,
Бо давно тебе покинула.
Для мене вже не плачуть роси,
Для мене небо чорне і пусте.
Немає хмар, немає верб і поспіль...
Немає серця- мертве і німе.
Нема подружжя і нема потомства.
Нема нічого, тільки на долоні
Твоя рука..хоча її немає...
Це просто пам'ять б'є у мертві скроні.
