Старі кроки у небуття

Зникають тихо кроки вдалині.

А серце все ще тіпається болем.

І в розумі горять ясні вогні,

Що ними твої очі повні.

Зникає постать в вирії людей

Чужих, немилих і таких сторонніх.

А так хотілось повернуть тебе.

І знов відчути теплоту в долоні.

Зникаєш ти, як мара дорога.

Кришталь впустила і розбивсь

На скалки.

Нема до тебе більше вороття.

Немає більш пустої чарки.

Летять старі листи від давніх друзів.

І я сама припала на коліна.

Для мене вже багато років

Не сходить сонце,

Бо давно тебе покинула.

Для мене вже не плачуть роси,

Для мене небо чорне і пусте.

Немає хмар, немає верб і поспіль...

Немає серця- мертве і німе.

Нема подружжя і нема потомства.

Нема нічого, тільки на долоні

Твоя рука..хоча її немає...

Це просто пам'ять б'є у мертві скроні.