Тихо, як тихо....

Схожі на пух бузинові світанки,

Вранішню пили росу.

Серед туману у темну альтанку,

Човен вбирав ту красу.

 

Зорі подекуди спати лягали,

Тиша котилась, мов дзвін.

Навідь дуби свої руки ховали,

Де очерет майорів.

 

Тихо, як тихо! Коли захочеш,

То, упізнаеш повір:

Як, до суниці чебрець зашепоче,

Як, йому та відповість.

 

Як. їх підслухати спробують верби,

Низько схиливши гілки.

Зовсім забувши, що жовтий берег,

Воду цілує ріки.

 

Зможеш побачити як з маку цвіту,

Першого згонить джмеля.

Наче очима, гучно так кліпнув,

Сам налякавшись весляр.

 

Тихо, як тихо, і не здригнеться,

Зомсім зомліла краса.

Серденько рветься, чути як рветься,

Бігти... Та щось заважа.

 

Схожі на пух бузинові світанки,

Враннішню пили росу.

Серед туману у темну альтанку,

Човен вбирав ту красу.