Тихо, як тихо....

Схожі на пух бузинові світанки,
Вранішню пили росу.
Серед туману у темну альтанку,
Човен вбирав ту красу.
 
Зорі подекуди спати лягали,
Тиша котилась, мов дзвін.
Навідь дуби свої руки ховали,
Де очерет майорів.
 
Тихо, як тихо! Коли захочеш,
То, упізнаеш повір:
Як, до суниці чебрець зашепоче,
Як, йому та відповість.
 
Як. їх підслухати спробують верби,
Низько схиливши гілки.
Зовсім забувши, що жовтий берег,
Воду цілує ріки.
 
Зможеш побачити як з маку цвіту,
Першого згонить джмеля.
Наче очима, гучно так кліпнув,
Сам налякавшись весляр.
 
Тихо, як тихо, і не здригнеться,
Зомсім зомліла краса.
Серденько рветься, чути як рветься,
Бігти... Та щось заважа.
 
Схожі на пух бузинові світанки,
Враннішню пили росу.
Серед туману у темну альтанку,
Човен вбирав ту красу.