Звичайна історія

«Білий сніг на зеленому листі  …»-
Славнозвісна знов  пісня луна.
Чи раптово, а, може, навмисне
Пам’ять серця бринить, як струна.
 
Білий сніг не на листі – на скронях,
А душа, аж болить!- молода.
..Твою руку тримаю в долонях
І  устами шукаю уста…
 
«Гірко!» нам на весіллі кричали.
Боже ж мій, як солодко було!
Через роки так ГІРКО нам стало!..
Щастя човном повз нас пропливло.
 
Справжній сніг – навесні він розтане.
Стукотить к нам довічна зима.
І ніколи Весна не настане,
Бо в майбутньому сонця нема…