Мрія...
Аудиозапись
Вже й чорна бузина, а отже літу - край…
І соняшник важкою куняє головою.
Кружляють над селом лелеки, в дальній край,
Збираються летіти, не зі мною…
А я, якби просторі, широкі крила мав,
Хіба б тримався смутку, що землю поглинає?
Хіба б я в небо вільне, досхОчу не впірнав,
У ту свободу, що біди не знає?!
То мариво усе… Омріяна тугА…
Але за кожним разом, знову, як дивлюся,
На тих лелек, що легко у височінь сяга,
То так щемить у серці, що боюся…
