Заковтнули сонце сірі хмари
Заковтнули сонце сірі хмари,
Ластівка пирнає в височинь,
Зацвітають зорями стожари,
Липень, липень — літа сердцевинь.
Все гаразд, але ж на серці туга,
Що не втопиш в жодному вині,
Ще не втратив жодного ти друга
На отій безсердцевій війні.
Липне листя срібної тополі,
В житнім полі тихо — аж дзвінить.
Серцевина ноючого болю
Плине із в'язкої глибини.
Пахнуть медом зрілі травостої,
Згасли всі червневі кольори,
Він пішов полинною тропою,
Він пішов, а ти із цим живи.
Хтось пішов щоб зватися героєм,
Хтось щоб славу вкласти у віки.
Мій незнаний друже ходить строєм,
І йому війна не залюбки.
Він пішов життя віддать за друга.
Чи то можно більше віддасти?
Серцевина літа — то напруга...
Липень, липень...
Господи, прости.
