Заковтнули сонце сірі хмари

Заковтнули сонце сірі хмари,

Ластівка пирнає в височинь,

Зацвітають зорями стожари,

Липень, липень — літа сердцевинь.

 

Все гаразд, але ж на серці туга,

Що не втопиш в жодному вині,

Ще не втратив жодного ти друга

На отій безсердцевій війні.

 

Липне листя срібної тополі,

В житнім полі тихо — аж дзвінить.

Серцевина ноючого болю

Плине із в'язкої глибини.

 

Пахнуть медом зрілі травостої,

Згасли всі червневі кольори,

Він пішов полинною тропою,

Він пішов, а ти із цим живи.

 

Хтось пішов щоб зватися героєм,

Хтось щоб славу вкласти у віки.

Мій незнаний друже ходить строєм,

І йому війна не залюбки.

 

Він пішов життя віддать за друга.

Чи то можно більше віддасти?

Серцевина літа — то напруга...

Липень, липень...

Господи, прости.