Было это лет в 13...

Каким было мое удивление, когда приехав домой к родителям обнаружила стопку исписаных в школьные годы листов. Первые попытки написания стихов начались еще 13 лет. Получалось вот что. Не судите строго.   У темну ніч на зоряному небі
Хотіла б, щоб мене побачив ти,
Щоб через спокій та цю темінь
Змогли ми один одного знайти.

З галактик світу я пишу тобі листи.
У них вкладаю душу та краплину смутку.
Молюся Богу, лиш би прочитав їх ти
Нетреба мені більшого дарунку.

Хотіла б передати у листі любов
Та не приймають на почтовім пункті.
Я посилала його б знов і знов.
Та ти воюєш не на тому фронті.

*******

Нельзя у проходимца отнять скупость,
А у тоскующей нельзя отнять печаль.
У молодых нельзя украсть их юнность.
У моряка - стремленнье плыть за край.

Нельзя у безсердечного разрушить сердце
                                                           словом,
Как и у казановы сорвать слова любви.
Нельзя искать в прошедшем слово "снова",
Как встречи, в одиночестве, с людьми.

***********

Так важно выдержать капризы жизни.
Так важно в противостоянии победить.
Так важно среди полок книжных
Одну, но очень важную найти.

Так важно в пламени страстей
В себе сдержать обид лавину.
Так важно в скупости людей
Найти вторую половину...

*******

Самотній ранок зустрічаю знову.
Тамую подих. Перший промінь небо розділив.
Самотній світ я оглядаю зором.
Самотня. Навіть ти нічого не змінив.

Холодним поглядом я зігріваю душу.
Без усмішки сміюсь над усіма.
У темряві під сонцем жити мушу,
Щоб хтось мене безрукий обіймав...